ЗІНЬКІВ - КУРОРТ ?

Меню сайту

Село Зіньків розташоване  па південному заході Віньковецького району. Відстань від районного центру - 15 км. та 11 км. до Солобковець (автомобільна траса Кам'янець-Подільський ). До складу  сільської ради входять села Зіньків, Станіславівка. Загальна кількість населення сільської ради становить 2549 чол., в т.ч.: с. Зіньків - 1871 чол.. Станіславівка - 678 чол.; з них: пенсіо­нерів - 785 чол. ( с. Зіньків) і 330 чол. (с. Станіславівка); школярів -428 чол.   За час своєї діяльності чимало зусиль для покращення  добробуту  громадян доклали голови сільської ради попе­редніх  скликань: Когут І.С., Матущак І.В., Токарчук М.І., Регеша І.І., голови  колгоспів - Гуменюк М.І.,  Ковальчук  Р.Т., Гуменюк В.М., Марчук О.З. Помітний слід в соціально-економічному житті  сільських гро­мад залишили ветерани колгоспної праці Ковальчук II.В., Кулик Ф.В., Коваль­чук С.В.,  орденоносці Син-чишин Я.В., Козар Г.М., а  також  ланкові - Рибак П.И., Михайлюк С.Л., Вараниця М.О.; бригадири - Подоля  В.І., Цюнрак М.М., І лу-ховський М.А., Максимчук І.М.; телятниці - Кучер М.І'.,  Воша Л.Ф., Стружевська Г.Ф.; доярки -1 оцалюк В.М., ІІеньксвич Ь.С, Кочар  Г.М., Вермінська Л.Й., Всрмінська С.Г.;  будівельники - Стахои І.А., Дудиак  А.В.;  ковалі - Криіцук Й.И., Цюиа Д.В.; ветеринар Вибодовський Ф.Д. Справжніми сівачами  знань зарекомендували себе: вчителі Завіша І.II., Гречановська М.С., Борусевич Г.Р., Рудницький О.'Г.,  Ко­гут І .В.; бібліотекар Ковальчук Л.В. Постійно піклувалися про людей  завідуючі фельдшерсько-акушерськими пунктами  Вітковська М.В., Шерепа М.С. На території сільської  ради діють: С ГОВ «Яблуко-Агро», С'І'ОВ «Зіньків», машинно-тракторна станція,  два сільських клуби, буди­нок культури, три  бібліоіеки, два фельдшерсько-акушерських пун­кти,  Зіньківський НВК, дитячий  садок,  Зіньківська ЗОНІ І-ІІ ст.  Родом із сіл  сільської ради є чимало талановитих, висококвалі­фікованих спеціалістів, серед  яких: Рибак Іван Васильович - про­фесор  Кам'янець-Подільського державного університету; Левиць-кий Володимир Андрійович   - професор, доктор медичних наук,  викладач Івано-Франківської медичної  академії;  Ковальчук Василь Григорович, професор, ректор Кам'-янець-Подільської  МАУП; Кабачинський Микола Ілліч - викладач  Хмельницької академії прикордон­них  військ,  доцент; Кабачинська Світлана Іллівна журналіст,  Щербак Галина Романівна — заслужений вчитель  України. У Зінькові проживає  самодіяль­ний поеті композитор П.І.Протичко. В його творчому доробку - понад  150 пісень. 1995 року вийшла збірка його пісень та  віршів. Перша достовірна згадка  про Зіньків датується 1404 роком. Саме годі  польський король Владислав II передав Петру Шафранцю  Зіпьківську волость на таких умовах:  "Власник або рівний йому засновник має жити в наданих місцевостях, повинен  виставити, коли буде потрібно, 6 сулиць та 12стрільців, а у випадку війни бо­ронити  край з усіма своїми людьми, які повинні виконувати всі служби..." У 1432  році Зіньків подаровано подільському воєводі Петру Одрованжу. У 1450 році у  Зінькові було збудовано  доміні­канський  костьол, а 1458р. місто здобуває магдебурзьке право. В середині XV ст. тут з'явився потужний замок. За люстрацією 1570 року,  у Зінькові нараховувалося 275 будівель. Доречно зазначити, що, за  підрахунками Й.Г.Крикуна, пересічне місто у  Подільському воєводстві  нараховувало 252  двори з населенням 1515 жителів. У XV - першій половині XVI ст. Зіньків був центром  повіту По­дільського воєводства. Населення Зінькова брало  активну участь в національно-виз­вольній війні  українського народу під проводом Б.Хмельницького.  Воєнні дії, грабежі жовнірів, татарви дощенту зруйнували Зіньків. Згідно  люстрації 1661 року в місті  нараховувався  лише один дим. Навіть якщо припустити, що він об'єднував до  десяти дворів, то і тоді його населення не перевищувало сотні осіб. З 1672 по 1674рр.  Зіньків перебував під турецьким володінням, але у 1674 році місто було повернуто  Речі Посполитій. У першій половині XVIII ст. Зіньків стає одним з  осередків гай­дамацького руху. Події тих часів  знайшли відображення в історич­них піснях та думах. В одній з них згадується  Зіньків: «Виступали козаченьки з міста із Зінькова, Ой летіли вражі ляхи з коней, як солома...» У другій половині XVIII ст. Зіньків, на думку українських істо­риків О. Компан  та В.Маркіної, прогресував як торговельно-реміс­ничий центр краю. Досить  розвиненими були ткацький, кушнірсь­кий, гончарний промисли. Зіньків був у  числі подільських міст, які мали цехову організацію ремесла.  Діяли мідний завод, броварки, на річці Ушиці - 7 водяних млинів на 20 поставів. Окрім древньої Свято-Троїцької церкви, 1730 р. було збудовано Свято-Воскресінську церкву на Соколові, а 1769 р. - Свято-Ми-хайлівську на Кривулі. У 1793 році Поділля  увійшло до складу Російської імперії. Зіньків отримує  статус містечка' і стає центром волості, до  складу якої входили: Баранівка,  Всрбка-Мурована,  Грим"ячка, Круті Броди, Лисівка, Охрімівці, Охрімовецька Слобідка, Петрашівка, Станіславівка, Сутківці, Адамівка. У 1843 році Зіньків  було передано казні. З цього часу він став відноситися до державних поселень. У 1888 році в Зінькові  збудовано пивоварний завод. За даними Л.Крилова, у 1903 році у Зінькові  нараховувалося 832 двори і тут проживало 7054 жителі. У 1905 - 1911 рр. власник  пивзаводу Вацлав Дивішик провів реконструкцію підприємства. Було збудовано  варницю, бродильниці, а також  цехи з розливу пляш­ковою і діжкового пива. У Зінькові діяло  двокласне міністерське училище, 13 церковно­парафіяльних шкіл, 7 єврейських  початкових навчальних закладів. На початку XX ст. кількість членів єврейської громади Зінькова перевищувала 3000 осіб,  продовжуючи зростати у наступні деся­тиліття. Євреї Зінькова існували  в основному на прибутках від торгівлі на місцевому базарі у дні ярмарків. Були  тут і оптові торгівці зерном і фруктами, які мали давні ділові зв'язки з  поміщиками і орен­даторами млинів, лісів, корчем і  шинків, власники пекарень, мага­зинів, крамниць, складів. Серед зіньківських євреїв не було багачів, але майже всі  вони жили у власних будинках і отримували  постійні прибутки від торгівлі та ремесла. На початку XX ст. Зіньківську єврейську громаду очолив  равин Р.Левір Йосеф Корін. Він керував  громадським судом, слідкував за  навчанням  дітей, сприяв освіті дорослих. Сврейські хлопчики, як правило,  отримували традиційну освіту в Хедерах, де навчалися з 6 до 1 5 років, а потім  в талмуд-торі. Дівчатка вчилися в двокласному училищі разом з дітьми місце­вих селян.  Багато єврейських сімей запрошувало приватних  вчи­телів, щоб отримати уроки  російської  мови та основ математики, дати своїм дітям можливість здобути  середню і вищу освіту у ве­ликих містах. У жовтні 1917 року в  селі утвердилась радянська влада. Голо­вою  революційного комітету було обрано Брика  Дем'яна Іванови­ча, який в грудні 1917  року  очолив першу раду селянських депутатів. Рада  конфіскувала 157 десятин  землі, що належала церкві і костелам, надав­ши  по  1,5-2 десятини  бідняцьким  сім'ям. В роки громадянської війни діяльність ради була припинена і лише в  січні 1921 року у с. Зіньків були проведені вибори до сільської ради  робітничих, селянських і черво-ноармійських депутатів. У 1922 році в с. Зіньків  було орган­ізовано комітет незаможних селян, головою  якого обрали Івана Буньовського, а в 1924-1926  роках комітет очо­лив Йосип  Марчук,  згодом - Іван Ко­зак. На селі відкрили хати-читальні, одною з яких завідувала  Н.В.Березней -  секретар сільської ради і  комсомольської організації. 7 березня 1923 року в Україні були ліквідовані повіти і волості. Утворено  Зіньківський район, в селах сільські ради. В  Зінькові, крім районних органів, утворено сільську раду робітничих, селянсь­ких  депутатів, які  підпорядковувались  новоутвореній Кам'янецькій окрузі. Постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 року  Зіньківський рай­он ліквідований,  його  територія включена до складу Віньковець-кого (з 1927 по 1938 рік -  Затонського) району. Зіпьків залишився центром сільської ради. У 1927 році були  організовані товариства по спільному обробі­тку землі (ТСОЗ). На початку 1929  року на базі ГСОЗу створили колгосп «Прогрес», до якого вступило 28 селянських  господарств. Першим головою обрали Подолю Степана Федоровича, та оскіль­ки він  був членом кредитного товариства, його   звільнили з цієї посади, а призначили  двадцятититисячника  Дробота, робітни­ка  з м. Дніпропетровська. У період колективізації  активісти сільської ради проводили розкуркулення  односельчан, вилучали запаси хліба. Анонімний автор  із Зінькова повідомляв у  редакцію газети  «Вісті», що виходила у Харкові: «Сільрада забирає весь хліб, не  минаючи навіть насіння, забирають насіння до  зернини, на питання - чим будемо  сіяти, за­готівельна бригада каже, що це не їх діло, коли їм кажуть, що це  незаконно, то вони кажуть, що вони самі закони  й сама власть. За­бирають мішанину, сіно, ярину. Наш селянин не боїться праці.  Ллє в колгоспі рядові колгоспники  голодують.  Свавілля панує. У нас буде те, що було по других районах». Себто,  голод і смерть від го­лоду. Не обминули село сталінські репресії. У Зінькові їх  жертвами стали 62, а у  Станіславівці - 26 осіб.  У 1936 року в Зінькові  було організовано М'ГС  (директор -Дро-бог), в якій нараховувалось 14  тракторів. На ісриторії села  Зіньків діяло три колгоспи: «Прогрес», «Соцперемога»,  ім. Куйбишева. 11а той час їх обслуговувала  одна трак­торна бригада, яка складалась із трьох тракторів та одного комбай­на.  В колгоспі  «Прогрес» був  один автомобіль. У 1940 році в школах Зінькова  навчалось 900 учнів, працювало 40 вчителів  (1932 року в с. Зіньків працювала початкова школа, 1936 року — середня, 1939  року відкрито районну школу для глухоні­мих). Для  обслуговування населення збудовано комбінат побутового обслуговування,  лазню, відкрито сільський клуб на 200 місць та 2 бригадних клуби. Створено  дільничну лікарню на 25 ліжок, міжкол­госпний  пологовий будинок на 20 ліжок. Окупація території  Віньковеччини в липні 1941 року німецько-фашистськими  військами припинила діяльність сільської ради.  Фа­шисти встановили окупаційний  режим.  Було знищено 3 тисячі євреїв, руйновано понад 300 будинків, сільмаг, перукарню,  два мости. 27 березня 1944 року с. Зіньків було визволено. Першим вступив у  село Вох  Станіслав Мико­лайович  (виходець з с. Зіньків). За героїчний подвиг в роки Ве­ликої Вітчизняної війни  зіньківчанину  П.Т.Писаренку присвоєно  звання Героя Радянського Союзу. За участь у Великій Вітчизняній війні понад 750  чоловік, жителів с. Зіньків, нагороджено орденами і  медалями. Па початку квітня 1944 року сільська рада відновила роботу, працювала над  виконанням фінан­сових планів, відбудовою народ­ного господарства, була  ініціато­ром побудови однієї? перших у районі  колгоспних гідроелектрос­танцій.  З 1946  по 1955 ріку Зінькові діяв економічно-бухгалтерсь-кий технікум. В 1950-1951 роках було  проведено укрупнення дрібних кол­госпів. Три колгоспи, що були на тери­торії  села Зіньків, об'єднані в колгосп ім. Горького,  з 1959 року до нього та­кож приєднали колгосп  ім. 13-річчя Жовтня  с.Станіславівка. Завжди  Зіньків славився своїм база­ром, а ще більше запашною  "чорною" ковбасою. 1960 року до  складу Зіньківської сільської ради ввійшла територія  ліквідованої сусідньої Станіславівської  сільської ради. У 1961 році в Зінькові була створена «Сільгосптехніка», яка  обслуговувала  10 колгоспів (до 1958 року в селі пра­цювала МТС, а потім - РТС).  У 1966  році за успіхи, досягнуті в збиранні зернових, зіньківчанин  Ф.В.Кулик удостоєний звання Героя Соціалістичної  Праці, у 1971 році орденом «Знак пошани» - І.Й.Гайбура, шофери   Зіньківського відділення  «Сільгосптехні­ка»  І.В.Календар та С.С Левицький нагороджені за трудові успіхи  рденами Трудового Червоного Прапора. У 1977  році орденом Леніна відзначено  механіза  тора І.В.Ковальчука, орденом Трудового Червоного Прапора В.М.Гуменюка - голову колгоспу, орденом «Знак пошани» Д.М.Івахова - керуючого Зіньківською  ремонтно-технічною станцією. У 1989 році було  збудовано приміщення Зіньківської середньої школи, яка стала гордістю села.  Сьогодні вона має статус навчаль­но-виховного комплексу,  який очолював талановитий педагог і  організатор Рудницький Олександр  Григорович.   В січні 1992 року колгосп ім. Горького реорганізований  у селянсько-кооперативну спілку «Промінь», в лютому 2001 року - в сільськогосподарське  товариство «Промінь». На території Зіньківської сільської ради створено  чотири селянських (фермерських) господарства,  прове­дено приватизацію  присадибних  ділянок, розпайовано колективну власність. Сільська рада, яку останні 15 років  очолювали Токарчук Михайло Івано­вич, Регеша  Інна Іванівна, Марчук Олександр  Захарович, сприяє господарській і культурній діяльності громадян,  соціально-економічно­му  розвитку сіл,  забезпечує виконання наказів виборців.
по версії з зайту: http://vinkivci.at.ua/index/0-29